Виростаючи в 1990-х роках на березі озера Мічиган, Ліза Беррі не мала амбіцій стати інженером. Але все змінилося, коли вона приєдналася до шкільного клубу робототехніки. «Мій брат був її членом, і це виглядало досить круто», — згадує Беррі, яка зараз є директором з декарбонізації та технологій центрів обробки даних у GE Vernova для регіону Америки. Однією з найкрутіших речей була можливість навчатися у однієї із засновниць програми, Наталі Лоуелл, місцевої інженерки-виробничниці, яка наставляла початківців-робототехніків.

Лоуелл справила на Беррі велике враження. «Вона була дуже енергійною жінкою-інженером, товариською та відкритою», — каже Беррі. «Вона повністю змінила моє уявлення про те, ким може бути інженер». Енергія та досвід Лоуелл були заразливими, чи то під час надихаючих промов про управління проектами, чи то під час заохочення команди «продавати свого робота» на змаганнях. Це був мультидисциплінарний майстер-клас, і підлітку Беррі це дуже сподобалося. «Щось просто клацнуло», — згадує вона. Беррі продовжила вивчати машинобудування в Університеті Пердью. На першому курсі Лоуелл запросила Беррі повернутися до Мічигану, щоб розповісти 2 500 освітянам про визнану програму робототехніки її колишньої середньої школи.

Беррі виступає на цьогорічному засіданні Глобального інституту уловлювання та зберігання вуглецю. Зображення надано Лізою Беррі

Зараз Беррі застосовує той самий універсальний, енергійний та далекоглядний підхід до виклику скорочення викидів вуглецю в енергетичній галузі за допомогою газових турбін, готових до роботи на водневому паливі, та комбінованих циклів, здатних уловлювати вуглець. На сьогоднішній день GE Vernova обладнала понад 120 газових турбін по всьому світу для роботи на суміші природного газу з воднем та супутніми паливами, а також розробляє технології, здатні спалювати суміші з концентрацією водню до 100% — саме тут компанія звертається до досвіду Беррі у залученні клієнтів для реалізації проектів.

«Половина роботи інженера — це сидіння за комп’ютером і вирішення проблем», — каже Беррі. «Але є й інший важливий елемент — спілкування з людьми та просування галузі вперед», — додає вона.

Саме ця комбінація забезпечила їй місце у цьогорічному престижному списку «Women in Hydrogen 50» — списку 50 жінок-лідерів галузі, яких номінували їхні колеги. Разом із колегою з GE Vernova, лідеркою у сфері водню Кассі Гарт, її вшановували цього тижня на Всесвітній конференції жінок-лідерів у сфері енергетики (WGLC) у Х’юстоні.

Заводити друзів, впливати на людей

Беррі — знайоме обличчя не лише в галузі, а й у місцевому дитячому садку. Коли клас її сина запросив представників місцевої громади розповісти про свою роботу, вона розповіла про важливість виробництва електроенергії та про те, як працює енергосистема. Її п’ятирічний син вийшов на сцену разом із мамою, показуючи однокласникам плакати про електростанції комбінованого циклу. « Можливо, не все запам’ятається, — каже Беррі, — але дуже важливо формувати усвідомлення щодо нашої енергетичної системи».

Беррі та її син розповідають класу дитячого садка про електростанції з комбінованим циклом. Зображення надано Лізою Беррі

Незалежно від того, чи виступає вона у залі засідань, конференц-залі чи класі, Беррі розуміє мистецтво переконання, коли йдеться про водень. Вона репетирує свої аргументи вдома, починаючи з перших принципів.

«Я розмовляю зі своїми дітьми та чоловіком про те, як виробляється електроенергія», — каже вона. «Що ми можемо зробити? Як ми можемо зробити це чистішим?» Її думка: цілком можливо замінити природний газ на водень в енергетичному секторі без втрат у виробництві.

Беррі охоче визнає початкові виклики, пов’язані з воднем, зокрема щодо зберігання цього легкозаймистого газу, нестабільності його горіння та інфраструктури як для виробництва, так і для постачання. Але вона завжди прагне, щоб її аудиторія залишалася оптимістичною щодо можливостей. «Звісно, у нас були деякі перешкоди, але енергетична галузь має бути справді захоплена цими розробками», — каже вона.

Для Беррі це захоплення виходить за межі особистого. «Для мене велика честь бути обраною [до списку «50 жінок у водневій галузі»] і отримати визнання зусиль моєї команди у сфері декарбонізації», — каже вона. «Найкрутіше — це поділитися цим із моїми дітьми та чоловіком, які щодня бачать, як я йду на роботу». Як і Лоуелл, її наставник у середній школі, Беррі використовує те, чого навчилася, і передає ці знання іншим.

Джерело